Красотка с копытами

Этот случай был давненько
В украинской деревеньке...

Як на хуторе, лежащем
Недалеко от Диканьки,
Казаки гурьбой гуляли,
Песню громко запевали
И горилку запивали...

В небе звездочки горели,
Над землею висел месяц,
Желтый свет зажгли в окошках,
И сверчок сверчал... Короче,
Приближалось дело к ночи.

Казаки шли по дорожке
И горилку пили с бочки.
Вдруг они раскрыли очи:
Увидали пред собою
Молодую незнакомку -
Очень милую красотку,
Что гуляла одинока
Рядом с ними недалеко...

На лицо она пригожа,
Телом тоже - ничего так!
Волос - длинный, очень темный
И в косу переплетенный,
С головы свисает вниз
Аж до самых ягодиц...

Положив руку на пояс,
Шла она походкой легкой
И весьма непринужденно
По навозным, по лепешкам
От бедра еще так... Модно,
Як модель идет по подиуму,
Каждый шаг свой вырисовывая...

Только было вот что странно:
Шла она в длиннющем платье,
Прикрывая весь свой низ
Аж до самой до земли,
Волоча платье в пыли...

Казаки, ее увидев,
Засвистели все игриво:
"Не ходи, красотка, мимо!
Познакомимся поближе!
Красоту зачем скрывать?
Платье можно приподнять!
Не томи же нас, ну что ж ты?!
Покажи нам свои ножки!.."

Но красотка шла, молчала,
Только скромно улыбалась,
Платье ручкой поправляла,
Ножки тщательно скрывала.

Вдруг один казак усатый
Тихо сзади к ней подкрался:
"Эй, красотка, стой! А ну,
Дай за ножку ущипну!" -
И бессовестный нахал
Платье взял и приподнял...

Но внезапно тот казак
С большим ужасом в глазах
Закричал от страха дико:
"Нет, вы только поглядите -
Вместо ног у ней КОПЫТА!!!"

А красотка в это время
Резко на руки как встала
И копытами обеими
В грудь усатому как дала!
И казак тот, бедолага,
От сильнейшего удара
Полетел назад, стоная
И спиною разбивая
Стены нескольких сараев...

Казаки тут спохватились,
Сразу взяли в руки вилы,
Саблю, грабли, ухват, ножик,
В общем, каждый, кто что может.
За красоткой устремились,
Только вот не тут-то было...

На своих она копытах
Ускакала от них живо,
Словно дикая кобыла.
Так, что фиг ее догонишь,
Ищи ветра теперь в поле...

Казаки так постояли,
А потом с большой досадой
Шашки, сабли побросали,
Громко выругались матом,
Разошлись затем по хатам...

Новость отредактировал Aiver - 27-08-2012, 19:24

27-08-2012, 19:24 by johnny-max-cageПросмотров: 2 902Комментарии: 10

+10

Ключевые слова: Копыта красотка казаки ночь деревня хутор

Другие, подобные истории:

КРАСОТКА С КОПЫТАМИ (UKRAINE VERSION).

Цей випадок був давненько
В українській деревеньке ...
Як на хуторі, лежачому
Недалеко від Диканьки,
Козаки юрбою гуляли
Пісню голосно заспівували
І горілку запивали ...

В небі зірочки горіли,
Над землею висів місяць,
Жовте світло запалили у віконцях,
І цвіркун сверчал ... коротше,
Наближалося справу до ночі.

Козаки йшли по доріжці
І горілку пили з бочки.
Раптом вони розкрили очі:
Побачили перед собою
Молоду незнайомку -
Дуже милу красуню,
Що гуляла самотня
Поруч з ними недалеко ...

На обличчя вона вродлива,
Тілом теж - нічого так!
Волосся - довгий, дуже темний
І в косу переплетений,
З голови звисає вниз
Аж до самих сідниць ...

Поклавши руку на пояс,
Йшла вона ходою легкої
І вельми невимушено
За гнойовим, по коржикам
Від стегна ще так ... модно,
Як модель йде по подіуму,
Кожен крок свій вимальовуючи ...

Тільки було ось що дивно:
Йшла вона в довжелезному сукню,
Прикриваючи весь свій низ
Аж до самої до землі,
Волочачи плаття в пилу ...

Козаки, її побачивши,
Засвистіли всі грайливо:
"Не ходи, красуня, мимо!
Познайомимось ближче!
Красу навіщо приховувати?
Сукня можна підняти!
Не томи ж нас, ну що ж ти?!
Покажи нам свої ніжки!.."

Але красуня йшла мовчала,
Тільки скромно посміхалася,
Сукня ручкою поправляла,
Ніжки ретельно приховувала.

Раптом один козак вусатий
Тихо ззаду до неї підкрався:
"Гей, красуня, стій! А ну,
Дай за ніжку вщипну!" -
І безсовісний нахаба
Сукня взяв і підняв ...

Але раптово той козак
З великим жахом в очах
Закричав від страху дико:
"Ні, ви тільки подивіться -
Замість ніг у ній копита!"

А красуня в цей час
Різко на руки як встала
І копитами обома
В груди вусатому як дала!
І козак той, бідолаха,
Від сильного удару
Полетів назад, стогнучи
І спиною розбиваючи
Стіни декількох сараїв ...

Козаки тут схаменулися,
Відразу взяли в руки вила,
Шаблю, граблі, рогач, ножик,
Загалом, кожен хто що може.
За красунею спрямувалися,
Тільки от не тут то було ...

На своїх вона копитах
Поскакала від них жваво,
Немов дика кобила.
Так, що фіг її доженеш,
Шукай вітру тепер у полі ...

Козаки так ... постояли,
А потім з великою досадою
Шашки, шаблі покидали,
Голосно вилаявся матом,
Розійшлися потім по хатах ...